resurrection2007

Paschal Pastoral Letter from Ukrainian Catholic Bishops of Canada

Pastoral Letter of the Ukrainian Catholic Bishops of Canada
On the Occasion of the Resurrection of our Lord 2014

To the Very Reverend Clergy, Monastics and Religious Sisters, Seminarians and Lay Faithful of the Ukrainian Catholic Church in Canada:

Christ is Risen! Indeed He is Risen!

“But we were hoping that he would be the one to redeem Israel…” [Lk. 24:21]

Dear Brothers and Sisters in Christ!

The words quoted at the beginning of this letter were spoken by two of Christ’s disciples as they fled Jerusalem. Dismayed upon witnessing the crucifixion, death and burial of Jesus, they did not recognize the Risen Lord when he caught up with them on their journey. They had been told that Jesus had risen from the dead but there seemed to be doubt in their hearts that such news was really true.

In these recent times our hearts and minds have been focused on the turmoil in our ancestral land of Ukraine. Indeed not only we, but many throughout the world have been caught up in the struggles of our brothers and sisters as they fight to defend the freedom of their native land. Their struggle against sin and injustice has been echoed in the readings and themes of the Great Lent services.

And we too, like the disciples of Christ, having witnessed these difficult times, may find it hard to rejoice in the resurrection of the Lord. Rather, we are searching for comfort in our fear and sorrow. Where can the people of Ukraine turn for support and guidance on their journey through these uncertain times? How can they rejoice in the resurrection of the Lord?

As the Risen Lord walked with his disciple on their way to Emmaus, he opened their hearts and minds by explaining to them God’s plan for humanity and the role Jesus carried out in this divine plan. Jesus said to the disciples: “Was it not necessary that the Messiah should suffer these things and enter into his glory?” [Lk. 24:26]  In other words the journey to the resurrection to eternal life leads all of us through the valley of human suffering.

As we listened to the news reports from Ukraine, we often heard in the background the prayers and hymns of the faithful. We saw photos of priests holding high the holy cross in the midst of confrontation.  We caught glimpses of sacred icons and banners standing firm against weapons and guns. And we witnessed a tent made into a chapel providing a place of prayer in the midst of turmoil. Indeed God has been with his people!

The final sign by which the disciples recognized Jesus was in the breaking of the bread – the celebration of the Holy Eucharist. At that point the Risen Lord then disappeared from their midst, but by then they had found the needed spiritual hope to renew their lives. They then declared:  “Were not our hearts burning within us while he spoke to us on the way and opened the scriptures to us?” [Lk. 24:32]

Dearly Beloved in Christ!

This year as we gather to celebrate the resurrection of the Lord, let us find in this celebration the gift of hope for our lives and in the lives of those we hold dear. Let us hold aloft our faith in the Risen Lord as our sign of victory over the turmoil and despair that a world void of God’s love can only provide. Let us chant, “Christ is Risen” as a call of strength and support to all, especially our brothers and sisters in Ukraine, and a reminder that the Risen Lord is always with us.

We greet you all with this sacred proclamation: Christ is Risen! Indeed He is Risen!

+ Lawrence Huculak, OSBM, Metropolitan Archbishop of Winnipeg
+ Michael Wiwchar, CSsR, Bishop Emeritus of Saskatoon
+ Severian Yakymyshyn, OSBM, Bishop Emeritus of New Westminster
+ David Motiuk, Eparchial Bishop of Edmonton
+ Stephen Chmilar, Eparchial Bishop of Toronto
+ Ken Nowakowski, Eparchial Bishop of New Westminster
+ Bryan Bayda, CSsR, Eparchial Bishop of Saskatoon

 


Пастирське послання українських католицьких єпископів канади з нагоди христового воскресіння 2014

Всечесним Отцям, преподобним Ченцям і Черницям, Семінаристам та усім Вірним Української Католицької Церкви в Канаді,

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

“Ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля… (Лк. 24: 21)

Дорогі у Христі брати і сестри!

Слова процитовані на початку цього послання висловили два Христові учні, коли вони втікали з Єрусалиму. Збентежені наочним свідченням розп’яття, смерті і поховання Ісуса, вони не впізнали Воскреслого Господа, коли він приєднався до них на їхньому шляху. Навіть звістка про те, що Ісус воскрес із мертвих, не змінила їхнього переконання, здавалося, сумнів заполонив їхні серця.

Останнім часом наш розум і наші серця були прикуті до трагічних подій на нашій батьківщині Україні. Дійсно не тільки ми, але весь світ співпереживав з нашими братами і сестерами у їхній боротьбі за свободу і незалежність своєї Батьківщини. Їхня боротьба проти гріха і несправедливості тісно переплітається з біблійними читаннями і основною ідеєю великопостних богослужінь.

І ми також, як ось ці Христові учні, ставши свідками цих трагічних подій, можливо, не зможемо радіти Господнім Воскресінням, радше, ми будемо шукати розраду у нашому страсі і смутку. До кого український народ може звернутися за підтримкою та порадою, щодо його шляху у цей складний час? Як він зможе втішатися Господнім Воскресінням?

На дорозі до Еммаусу Воскреслий Господь відкрив своїм учнями їхні серця і розум, пояснюючи їм Божий план для людства й роль Ісуса Христа у цьому божественному плані. Ісус сказав їм: “Хіба не треба було Христові так страждати й увійти в свою славу?” (Лк. 24:26) Іншими словами, подорож у воскресіння, до вічного життя, веде усіх нас через долину людських страждань.

Дуже часто, коли ми слухали новини з України на задньому плані ми могли почути молитви і церковні пісні. Ми бачили фотографії священиків, які високо тримали святий хрест посеред протистояння. Мимохідь ми бачили святі ікони і хоругви, які твердо стояли проти зброї і насильства. У розпал кризи, ми стали свідками, коли один з наметів на Майдані перетворили на каплицю, забезпечуючи місце для молитви. Дійсно, Бог був зі своїм народом!

Остаточною ознакою, за якою учні впізнали Ісуса, настала на ламанні хліба – у Пресвятій Євхаристії. У цей момент Воскреслий Господь зник з поміж них, проте саме тоді вони віднайшли так необхідну їм надію, щоб відновити своє життя. Потім вони заявили: “Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі, та вияснював нам Писання? (Лк. 24:32)

Возлюблені у Христі!

Цього року, коли ми зберемося, щоб відсвяткувати Господнє Воскресіння, віднайдімо надію у цьому святкуванні у нашому житті і в житті тих, хто нам дорогий. Тримаймо високо нашу віру у Воскреслого Господа, як наш знак перемоги над потрясіннями та відчаєм, бо світ позбавлений Божої любові дає нам тільки це. Запрошуємо усіх заспівати: “Христос Воскрес,” як девіз нашої сили і опори для всіх нас, а особливо для наших братів і сестер в Україні, і як нагадування, що Воскреслий Господь є завжди з нами.

Вітаємо всіх вас святковим привітанням: Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

+ Лаврентій Гуцуляк, ЧСВВ, Архиєпископ і Митрополит Вінніпезький
+ Михаїл Вівчар, ЧНІ, Єпископ-емерит Саскатунський
+ Северин Якимишин, ЧСВВ, Єпископ-емерит Нью-Вестмінстерський
+ Давид Мотюк, Єпарх Едмонтонський
+ Степан Хміляр, Єпарх Торонтонський
+ Кен Новаківський, Єпарх Нью-Вестмінстерський
+ Браєн Байда, ЧНІ, Єпарх Саскатунський

mystical-supper

Patriarch Sviatoslav’s Letter to the Priests
Great Thursday 2014

ПОСЛАННЯ
БЛАЖЕННІШОГО СВЯТОСЛАВА
до священнослужителів
Української Греко-Католицької Церкви
на Страсний четвер

 Всесвітліші, всечесні та преподобні отці −
дорогі співбрати в Христовому священстві!

Знову наближаємося до Великого четверга, коли, ідучи на хресну смерть і відкриваючи двері у воскресіння, наш Божественний Спаситель установив святе таїнство Священства. У зв’язку з цим прагну роздумати разом із вами над тим великим даром, учасниками якого ми стали тоді, коли Христос покликав нас до участі в Його священстві. Він пригадує нам на Тайній вечері: «Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли, та щоб тривав ваш плід, а й щоб усе, про що б ви тільки попросили в Отця в Моє ім’я, дав вам»  (Iв. 15, 16).

Завжди в переломні моменти історії нашого народу відкривалися особливі прикмети Христового священства. Коли серця людей сповнюються непевністю, тривогою і страхом, вони насамперед звертаються до своїх духовних отців за порадою і підтримкою, Божим Словом та Його благодаттю. Можна справедливо визнати, що через наше служіння люди шукають того, що вічне й правдиве, того, що не проминає, – шукають Бога, якого ми покликані їм посвідчити, і надії в Ньому. Саме в такому ключі відкривається нам зміст Христового священства в Посланні апостола Павла до Євреїв. Священний автор описує нам Христа – Вічного Архиєрея, який увійшов у своєму воскресінні до Небесної Святині, щоб «ми мали сильну заохоту… що прибігли прийняти надію, призначену нам. В ньому маємо неначе якір душі, безпечний та міцний, що входить аж до середини за завісу, куди ввійшов за нас, як предтеча, Ісус, ставши архієреєм повіки, на зразок Мелхиседека» (Євр. 6, 18–20).

Як багато сьогодні приходить до нас людей для того, щоб віднайти цю надію – якір власної душі! Нинішній світ і нинішня Україна спрагнені надії. Ми безперестанку стаємо свідками людських страждань, визиску, страху, які породжують у душах зневіру і відчай. Як важливо нам, тим, хто наділений благодаттю Христового священства, самим відчути в собі цей якір певності, що невидимою силою Святого Духа єднає нас із Христом. Нехай це наше свято допоможе нам самим серед розбурханого житейського моря віднайти якір священичої душі, яким є християнська надія. Вона, за словами св. ап. Павла, «не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний» (Рим. 5, 5).

Священик – служитель надії, який свідчить перед світом про неї і утверджує в ній інших. Таким його прагнуть бачити вірні нашої Церкви, – таким його прагне бачити Христос, який закликав своїх апостолів посеред різних досвідів і випробувань не падати духом, а покладатися на Бога, як Він сам це робив за земного життя. Джерелом нашої надії є Господь, Його пасхальна перемога над гріхом і смертю, над силами зла і темряви. Поєднаний із Господом, Христовий учень надіється не на себе, а на Бога, який воскрешає померлих і визволяє від смерті тих, хто цілковито покладається на Нього (пор. 2 Кор. 1, 9–10).  Таким чином, надія священика скерована до Христа-Господа і від Нього очікує свого сповнення. Тож нехай наша щоденна молитва Часослова, роздуми на Божим Словом та часте приступання до Святих Таїнств допоможуть нам ще глибше поєднатися з нашим Господом – Добрим Пастирем, образом якого ми повинні бути для наших людей.  Віднайдімо також глибинні зв’язки священичої солідарності із співбратами у Христовому священстві, покріплюймо один одного у вірі й надії, любові до Бога і ближнього, служінні потребуючим і терплячим.

Принагідно складаю сердечну вдячність і визнання кожному з вас, хто підтримував своїх вірних під час подій останніх місяців на майданах України і своєю мужньою позицією допомагає їм вистояти до кінця. Особливо вдячний тим душпастирям, які не покинули в цей складний час своїх овець на Півдні і Сході України, зокрема в Криму. Ви стали якорем надії для наших вірних і звістили їм люблячого Бога. Саме завдяки вам багато людей отримали дар віри, просили про святе таїнство Хрещення, можливо, уперше в житті сповідалися та прийшли до пізнання істини в єдиній, святій, соборній і апостольській Церкві. Така священича ревність і мужність показала, що ви є гідними синами і спадкоємцями переслідуваної Церкви-мучениці, яка свого часу переможно пройшла через горнило гонінь  і чверть століття тому воскресла до нового життя. Ми не знаємо, через які випробовування нас тепер поведе Господь. Але ми певні, що доки не похитнеться наша віра в Бога, доки збережемо якір душі, – певність християнської надії на Господа і Його всемогутню благодать Святого Духа, – доти зможемо, як добрі пастирі, «душу свою покласти за своїх овець» (пор. Ів. 10, 11).

Наш народ нині страждає душею і тілом. До післяреволюційних ран додалися тягарі військової агресії, передвиборчої кампанії та економічної кризи. Саме у ваші руки, дорогі отці, Ісус Христос вклав ліки Святих Таїнств і силу молитви Церкви, пастирської чуйності та Боже слово потіхи для нашого стражденного народу! Несіть їх людям, зцілюйте серця, вчіть не піддаватися тривозі й агресії, ненависті та зневірі.

Сьогодні наш люд ставить надзвичайно високі моральні вимоги до влади і політиків, державних службовців і правоохоронців, прагнучи очищення суспільства від несправедливості й корупції, від неправди та зневаги людської гідності. Усе це є відгомоном крику людської душі за приходом Божого Царства та його справедливості. Нашою відповіддю на потоптання Божого закону, що завдало такої великої шкоди рідній країні та українському суспільству, має стати відновлення різних ділянок народного буття у світлі Декалогу – Десяти Божих заповідей, які є дороговказом до справжнього щастя людини і всього народу. Нинішні обставини спонукають нас, Христових служителів, з новою силою і ревністю проповідувати Євангеліє спасіння, потверджуючи свою проповідь свідченням святості власного життя.

Дорогі отці та співбрати в Христовому священстві! Готуючись до дня Тайної вечері, коли, за прикладом Христа, умию вам ноги під час Божественної Літургії, єднаюся з кожним із вас, молюся за кожного з вас, радію вашими радощами та журюся вашими турботами! Щиро вітаю всіх єпископів, священиків, дияконів та семінаристів нашої Церкви зі святом Христового священства і запевняю у своїй постійній молитві за вас, ваші родини, за семінарійні та монаші спільноти. Словами апостола Павла висловлюю вам свої найщиріші побажання: «…ненавидівши зло, приставайте до добра. Любіть один одного братньою любов’ю. Пошаною один одного випереджайте… духом горіть, Господеві служіть; веселі в надії, в горі терпеливі, в молитві витривалі» (Рим. 12, 9–12). А «Бог надії нехай сповнить вас усякою радістю та миром у вірі, щоб ви збагатились у надії силою Духа Святого» (Рим. 15, 13).

Благословення Господнє на вас!

+ СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
в Акафістову суботу, 5 квітня 2014 року Божого

hss-retreat-march-2014

Following Peter – Growing from Sinner to Saint

Bishop David of Edmonton joined us this past weekend as our retreat master for our annual Lenten retreat. He gave a series of spiritual conferences reflecting on the life of one of the chief apostles, Peter: from the Lord’s call on his life, to walking on water, to recognizing who Jesus is as the Christ (and recognizing who we are in light of that), to reaching the heights on Tabor, to being washed at the Supper, to the denial of friend and Lord, to Resurrection, forgiveness, and mission. Our extended seminary community joined us on Sunday for the Hierarchical Divine Liturgy.

sviatoslav

Pastoral Letter of His Beatitude Sviatoslav and the Permanent Synod on the Occasion of the Great Fast 2014

Most Reverend Metropolitans and Bishops. Very Reverend Priests, Religious, Monastics!
Dear Brothers and Sisters in Christ!

Our Church, our Faithful and our entire Ukrainian People enter into the Great Fast this year with feelings of pain, fear, suffering and trembling hope. We have experienced one of the longest and most terrible winters in the history of our people – a winter in which we profoundly and personally felt the darkness of sin, and we saw evil that garishly expressed itself in our modern history and bore its murderous interior for all to see. Sin, in its ugly, noxious nature, rose up before us.

At the same time, this is the winter of our national unity, solidarity, openness to our neighbour, and the continuation of our exodus from the home of slavery. On the ‘Maidàn’[1], we understood the true sense of sacrifice, dedication and mercy. For many this was a time of profound self-realization and conversion to the Lord. The experience of the last 90 days must become for us a signpost for the next 40 days and for the rest of our life.

During the Great Fast, we will especially remember, together with our deceased family members, the sacrifice of the martyrs of the “Heavenly Legion” – those that gave their lives for the victory of good over evil and of truth over injustice. We will also remember the selfless dedication of those people who stood there over these last months in the most terrifying and freezing-cold nights on the Maidàn united in prayer. With gratitude, we will remember all Christians and people of good will in Ukraine and throughout the world – for their prayer and moral and material support.

At the same time, we will always keep in mind that the results of this winter were not the accomplishment of human hands:[2] “if it had not been the LORD who was on our side, when men rose up against us, then they would have swallowed us up alive (Psalm 124: 2-3) We became witnesses and conveyers of the mystery of the actions of God’s grace, witnesses that, “what is impossible for man, is possible for God”. (Luke 18:26).

The Great Fast continues that which began on the Maidàn, and adds to it new spiritual substance. Contemplating the pure sacrifice of the “Heavenly Legion”[3] and the dedication of the hundreds of thousands of people, each of us should evaluate our lives differently: seek greatness in your consciousness and in your mystical being, open your life to others – to God and your neighbour, cleanse from yourself everything that limits us and leads to sin. On this path of conversion and cleansing, our Church prays with the words of venerable Ephrem, “Lord and Master of my life! Remove from me the spirit of laziness and indifference, lust of power and idle chatter. Rather grant to me, Your servant, the spirit of purity, humility, patience, and love. Yes, O Lord and King, let me see my own sins and not judge my brother or sister, for it is You who are blessed forever!”

This year in particular, the Great Fast challenges Ukrainians to overcome the sins of hatred and distrust. This is especially the case for those who have been entrusted with the helm of the nation. It is difficult for us to trust the new leadership today, because we have experienced authorities that enslave, humiliate and kill. Thus, it will take a great effort to overcome this sin. The first step in this direction must be forgiveness. A good opportunity for this is “Forgiveness Sunday” which opens the way to reconciliation with God and neighbour. Together with this, we must remember that trust toward a restored authority cannot be blind and should usher in an active sharing of responsibility for that which happens on our country. This shared responsibility must emanate from each of us: with responsibility for our own household, our village or city, and for our country – remembering that every citizen must not demand of oneself any less then he/she would demand of others.

The insistent reminder about this responsibility will be the sacrifice of those innocent people killed – whose memory no one dare stain by their own selfish purpose or political conduct. Let us not squander this God-given opportunity that opens for us new possibilities, a new way of living, so that, according to the words of the Apostle to the nations, we would be made, “worthy of the Kingdom of God, for which we are suffering” (cf. 2 Thessalonians 1:5).

How will we accomplish this? The Great Fast is the way to the Resurrection. Our Saviour, Who, “came that we would have life and have it abundantly” (John 10:10) proposes for us appropriate means, in order that our activity would be life-giving. He calls us to direct ourselves toward the Lord’s Passover, to pass through the pilgrimage from sin to love in order to be forever a “new creation in Christ” (cf. 2 Corinthians 5:17).

In spite of the uniqueness of the Lenten period for our people this year, it always is a period of spiritual struggle. For we are not contending against flesh and blood, but against the principalities, against the powers, against the world rulers of this present darkness, against the spiritual hosts of wickedness in the heavenly places” (Ephesians 6:12). The spiritual combat to which the Church calls us during the Great Fast, has concrete dimensions according to the words of the Prophet Isaiah, “”this is the kind of fasting that I want: to loose the bonds of wickedness, to undo the fetters of the yoke, to let the oppressed go free, and to break every oppression. Share your bread with the hungry, and invite the homeless poor into your house; when you see the naked, to cover him, and do not refuse to help your own people? (58, 6–7).

We must fight for truth and righteousness, confirm the God-given dignity of every person, maintain peace in our souls and our country, promote reconciliation and repentance, and aid in the healing of the spiritual and physical wounds by which Ukrainians have been injured. In particular we call everyone to solidarity in tending to the families of those killed and wounded and those that remain traumatized body and soul.

Difficult and complicated times may await us. We must be prepared for economic sacrifices, which will demand from our part patience and perseverance. Let us learn to carry our daily Cross steadfastly  and without complaint, even when we will find ourselves without that which we consider most indispensable. Let this be our fast – a fast that raises hope for a better future for Ukraine, which, after the winter, will come into its springtime and will yield its fruit.

To experience the Great Fast most profitably, we propose to all of our Faithful to continue their prayer and fasting for the Ukrainian people according to the intentions that we give in the supplement.

We call upon everyone to dedicate themselves to work and prayer, in fasting and charity. “May the God of peace himself sanctify you totally; and may your entire being – spirit and soul and body – be kept sound and blameless for the coming of our Lord Jesus Christ.” (1 Thessalonians 5:23)

On behalf of the members of the Permanent Synod of Bishops of the Ukrainian Greco-Catholic Church

+ SVIATOSLAV
Father and Head of the UGCC

 

Issued at Lviv-Briukhovichy 28 February 2014 A. D. Cheesefare Friday 

Intentions for prayer and fasting during the Great Fast

Monday – for the Supreme Council (i.e. Parliament) of Ukraine and the upcoming Presidential election
Tuesday – for the new government of Ukraine and its successful service
Wednesday – for the Army of Ukraine
Thursday – for the Police and other law enforcement agencies
Friday – for those wounded on the Maidan and their families
Saturday – remembering the deceased, especially those killed on the Maidan
Sunday – for the unity and integrity of Ukraine

We ask all clergy with pastoral assignments to read this pastoral letter after each Divine Liturgy on Cheesefare Sunday, 2 March of this year.



[1] “Maidan” is the Ukrainian word for “Square” and in this case it refers to the central major Independence Square (“Maidan Nezalezhnosti”) in the capital city of Kyiv where the protesters of the corrupt government first gathered and remain to this day.

[2] Нерукотворними “not-made-by-hands”, i.e. by the hand of God; by miraculous intervention

[3] Translation of “Nebesna Sotnya”, the title given to the over 80 people who were killed, mainly be sniper fire, on the Maidan during the protests in Kyiv February, 2014. “Sotnya” is a military unity used by Ukrainian Cossacks that somewhat equates with the ‘legions’ of 100 soldiers used by the ancient Roman army.


Високопреосвященні та Преосвященні владики! Всесвітліші, високопреподобні та всечесні отці! Дорогі в Христі брати і сестри!

У цьогорічний Великий піст наша Церква, наші вірні та весь український народ входять із відчуттям болю, страху, терпіння і тремтливої надії. Закінчилася одна з найдовших і найстрашніших зим в історії нашого народу, – зима, в якій ми глибоко і особисто відчули пітьму гріха, побачили зло, що яскраво увиразнилося в нашій новітній історії й оголило своє вбивче нутро. Гріх постав перед нами у своїй огиднiй, смертоносній природі.

Водночас це зима нашого національного єднання, солідарності, відкритості до ближнього, продовження нашого виходу з дому неволі. На Майдані ми пізнали справжній сенс жертовності, відданості й милосердя. Для багатьох це був час глибокого самоусвідомлення і навернення до Господа. Цей досвід останніх 90 днів має стати для нас дороговказом на наступні сорок днів і на все життя.

У час Великого посту ми особливо згадуватимемо поряд із нашими усопшими родичами жертву мучеників Небесної сотні – тих, які віддали своє життя за перемогу добра над злом, правди над несправедливістю. Пам’ятатимемо також самопосвяту тих людей, котрі стояли протягом останніх місяців у найстрашніші та найхолодніші ночі на Майдані в солідарності та молитві. Вдячно згадуватимемо всіх християн та людей доброї волі в Україні і в усьому світі за їхню молитву, моральну і матеріальну підтримку.

Водночас завжди матимемо на увазі, що наслідки цієї зими були нерукотворними: «Якби Господь не був з нами, коли на нас повстали були люди, живцем тоді були б нас проковтнули» (Пс. 124, 2–3). Ми стали свідками-носіями таїнства дії Божої благодаті, – свідками того, що «неможливе в людей, можливе є в Бога» (Лк. 18, 26).

Великий піст продовжує те, що зародилося на Майдані, і надає йому нового духовного змісту. Осмислюючи чисту жертву Небесної сотні та відданість сотень тисяч людей, кожен із нас повинен по-іншому міряти своє життя: шукати у своїй свідомості і своєму бутті таїнственну велич, відкривати своє життя до іншого – Бога та ближнього, очищуватися від усього, що нас обтяжує і веде до гріха. На цьому шляху навернення і очищення наша Церква молиться словами преподобного Єфрема: «Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, недбайливості, властолюб’я і пустомовства віджени від мене. Духа чистоти, покори, терпеливості й любові даруй мені, слузі твоєму. Так, Господи, Царю! Дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословенний на віки вічні».

Цьогорічний Великий піст в особливий спосіб закликає українців перемогти гріх ненависті і недовіри, передусім до людей, яким доручено державне кермо. Нам сьогодні важко довіряти новому керівництву, бо ми зазнали дій влади, яка поневолює, принижує і вбиває, тому треба буде докласти великих зусиль до подолання цього гріха. Першим кроком на цьому шляху має бути прощення, – доброю нагодою для цього є Неділя всепрощення, – яке відкриває дорогу до примирення з Богом і ближніми.

Разом із тим мусимо пам’ятати, що довіра до оновленої влади не може бути сліпою і повинна супроводжуватися активною співвідповідальністю за те, що відбувається в нашій країні. Ця співвідповідальність мусить виходити від кожного з нас: з відповідальності за свій дім, своє село і місто, свою країну – і з усвідомлення того, що кожен громадянин повинен вимагати від себе не менше, ніж від інших.

Настійним нагадуванням про цю відповідальність має слугувати жертва невинно убієнних, яку ніхто не сміє заплямувати власною корисливістю чи кон’юнктурною поведінкою. Не втратьмо цієї Богом даної нагоди, яка відкриває нам нові можливості, новий спосіб життя, щоб ми стали, за словами Апостола народів, «гідними Царства Божого, за яке і страждаємо» ( пор. 2 Сол. 1, 5).

Як ми це будемо робити? Великий піст – це дорога до Воскресіння. Наш Спаситель, який «прийшов, щоб ми мали життя – щоб достоту мали» (Ів. 10, 10), пропонує нам відповідні засоби, щоб наша діяльність була життєдайною. Він кличе нас прямувати до Пасхи Господньої, пройти паломництво від гріха до любові, щоб назавжди бути «новим творінням у Христі» (пор. 2 Кор. 5, 17).

Попри особливість для нашого народу цьогорічного великопісного періоду, він завжди є  часом духовної боротьби. «Нам бо треба боротися не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах» (Еф. 6, 12). Духовна боротьба, до якої Церква закликає в час Великого посту, має конкретний вимір, згідно зі словами пророка Ісаї: «Ось піст, який я люблю: кайдани несправедливости розбити, пута кормиги розв’язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись» (58, 6–7).

Ми повинні боротися за правду і справедливість, утверджувати Богом дану гідність кожної людини, зберігати мир у наших душах та країні, сприяти примиренню і покаянню, допомагати зцілювати душевні й фізичні рани, яких зазнали українці. Особливо закликаємо усіх до солідарності і підтримки родин загиблих, постраждалих, поранених, травмованих душею і тілом.

Нас можуть очікувати складні часи. Треба бути готовими до економічної жертви, яка вимагатиме з нашого боку терпеливості й наполегливості. Учімося витривало і без нарікання нести свій щоденний хрест, навіть тоді, коли забракне найнеобхіднішого. Нехай це буде нашим постом, – постом, який дає надію на краще майбутнє України, яка після зими ввійде у свою весну і дасть свій плід.

Аби плідно пережити час Великого посту, пропонуємо всім нашим вірним продовжувати молитву і піст за український народ в наміреннях, які подаємо в додатку.

Закликаємо всіх до відданості у праці й молитві, у пості та милостині. «Сам же Бог миру нехай освятить вас цілковито, і нехай уся ваша істота – дух, душа і тіло – буде збережена без плями на прихід Господа нашого Ісуса Христа» (1 Сол. 5, 23).

Від імені членів Постійного Синоду Єпископів
Української Греко-Католицької Церкви

+ СВЯТОСЛАВ,
Отець і Глава УГКЦ

Дано у Львові-Брюховичах
28 лютого 2014 року Божого,
у Сиропусну п’ятницю

НАМІРЕННЯ МОЛИТОВ І ПОСТУ ВПРОДОВЖ ВЕЛИКОГО ПОСТУ

Понеділок – за Верховну Раду України і вибори майбутнього Президента України
Вівторок – за новий Уряд України та його успішне служіння
Середа –  за українське військо
Четвер –  за правоохоронні органи і міліцію
П’ятниця – за поранених на Майдані та їхні родини
Субота – поминання усопших, зокрема загиблих на Майдані
Неділя – за єдність і соборність України

Отцям-душпастирям доручаємо зачитати вірним це Пастирське послання після кожної  Божественної Літургії у Сиропусну неділю, 2 березня цього року.

 

Appeal of the Ukrainian Catholic Hierarchy of Canada re the Crises in Ukraine

Prot H/5/2014
22 January 2014

To the Reverend Clergy, Consecrated Religious, Seminarians, Faithful and Friends of the Ukrainian Catholic Church in Canada!

Dear Brothers and Sisters in Christ,

“For peace throughout the world, for the well-being of God’s holy churches and for the unity of all, let us pray to the Lord.”

At the start of every Divine Liturgy we pray this petition. Its significance has become increasingly important in recent days as we witness the worsening crises in our ancestral land of Ukraine. On behalf of the Ukrainian Catholic Bishops in Canada I address these words to our faithful and to all people of good will concerned with these ongoing events.

In first place, we call on everyone to pray for peace and an end to violence in Ukraine. For over two months our people have been protesting peacefully in defense of their political, economic and social future. This is their democratic right and no government, political party, army or police force can deny them of this right, especially through violence.

Secondly, we pray for the well-being of God’s holy churches. After many years of denied legal status and underground existence, our Ukrainian Greek Catholic Church in Ukraine is again being threatened by the ruling authority with loss of status for standing beside and praying with her people in the streets of Kyiv. Their well-being is our concern.

Thirdly, we pray for the unity of all people of Ukraine. After centuries of subjugation by outside powers, in recent years the road to self-determination has been opened to Ukraine’s citizens. Our prayers and support are needed to encourage them in this undertaking, something we in Canada assume without question.

Dearly Beloved in Christ!

We call for prayers during all Divine Liturgies throughout our churches in Canada for the people of Ukraine in these turbulent times, including the following petition in the litany (ektenia) after the Gospel reading: We also pray for the people of Ukraine, that with the help of the Holy Spirit, they may obtain social peace, political harmony and economic stability: Lord, hear us and have mercy.

May the peace we enjoy in this country, not lessen but rather increase our concern for our brothers and sisters in our ancestral land, through the prayers of the Mother of God and all Ukrainian saints.

On behalf of the Ukrainian Catholic Bishops in Canada I send our Episcopal blessing!

Most Reverend Lawrence Huculak, OSBM
Metropolitan
22 January 2014
Day of Sobornosti (Unity) of Ukraine